Господь любить людей. А також поважає нашу свободу. Не заставляє, а дає благодать зрозуміти шляхи, які ведуть до пізнання Істини. Але як це часто буває, інші речі полонять нашу увагу в напрямку, який ще не до кінця нам відомий.
Йдеться за соціальні мережі, які мимовільно стали частиною нашого життя. Здавалося б, все ок, адже в такий спосіб відбувається соціальна взаємодія. Однак певні закономірності у функціонуванні є не дуже втішними.
Більшість цих закономірностей висвітлено у документальному фільмі «Соціальна дилема» США, 2020), де свої побоювання висловлюють провідні співробітники компаній у славнозвісній Кремнієвій долині. Звісно, що не буду тут писати про всі тонкощі, адже фільм можна переглянути самостійно вже українською мовою, однак окремі деталі впливають також і на наше духовне життя. Саме про них варто розповісти детально.
Хитра спокуса часу
Думаю, що неодноразово з’являються публікації про зайвий час, витрачений на соціальні мережі. Це проблема, яка також унеможливлює зосередженість на молитві, приділення достатньої уваги ближньому (без залипання у екран під час зустрічі) та сім’ї. Перш ніж змінювати ситуацію, необхідне бажання, усвідомлення конкретної проблеми та розуміння механізму функціонування соціальних мереж. Саме на третій пункт варто звернути тут увагу.
Попередньо згадуваний фільм розкриває, зокрема, явище «продажу уваги». Наша увага стає товаром. Бо питання не тільки у виділенні часу для Бога, зустрічей з друзями чи важливих справ. Якість того чи іншого визначається також у зосередженні. А тому творці мереж активно працюють над взаємодією людини з контентом, щоб якнайчастіше підтримувати зацікавленість. Крім того, система побудована так, щоб відбувався ріст, щоб ми не тільки повертались, але й запрошували багатьох друзів. У цій заангажованості нам активно подають рекламу, щоб її замовники отримували максимум прибутку.
Здавалося б, це просто маркетинг, однак проблема полягає у інструментах для досягнення цілей. У фільмі «Соціальна дилема» представники компаній соціальних мереж свідчать, що кожну дію користувача ретельно записують (тривалість перегляду, вподобання), вивчають коли ми самотні чи пригнічені. Іншими словами – будують модель особистості. Відтак ці дані збирає автономна комп’ютерна система, яка швидко вчиться, вдосконалюючи попередні аналізи. Внаслідок цього система здатна спрогнозувати наші майбутні дії, а відтак маніпулювати людиною задля своїх цілей, зазначених вище. Вірити чи ні – залежить від кожного.
Кілька прикладів. Чи не здавалося вам, що стрічка новин є безкінечною. Таким чином, постійно хочеться знайти щось нове, цікаве. У психології це називається позитивним періодичним підкріпленням. І творці медіа це дуже добре знають. Ці інструменти існують, щоб увага людини була прикута перед екраном якнайдовше. Для підсилення з’являється також рекомендація особистих зацікавлень та відповідних друзів.
Після таких спонукань і маніпуляцій над увагою не просто зменшити витрати часу на соціальні мережі. Лише знаючи ці трюки можемо застановитися над доцільністю часу, проведеного у соціальних мережах.
Особиста оцінка і долання труднощів
Чи справді кількість вподобайок свідчить на 100% про успіх? Звичайно, що думку ближніх потрібно враховувати. Але якщо ці ближні не зовсім друзі у реальному житті, а знають вас частково, тільки на основі певних дописів у Facebook чи Instagram? Судження онлайн-користувачів має інший ефект. Певна нагорода за наш контент у вигляді коротких стимулів (смайлики, пальці вгору) приносить т. зв. гормон радості (дофамін). Проблема в тому, що ці стимули часто наділяємо абсолютною цінністю і достовірністю. Тому нині кричать «осанна!», а завтра – «розпни!».
Інший горизонт проблеми торкається долання труднощів. Нормально, коли деколи відчуваємо незручність, невпевненість, страх. Але замість того, щоб осилювати ці відчуття, шукаємо заспокоєння в телефоні. Відтак здатність долати труднощі атрофується. Як наслідок – часті тривоги та депресії, які родом звідси. Все це також впливає на духовне життя.
Закритість на іншого
Зріла людина бачить світ яким він є. Вона відкрита до критики та вміє шанувати думку іншого, шукаючи спільні точки дотику. Таке середовище мало б бути і в мережі. Але, як зазначалося раніше, система побудована так, що нам щоразу більше пропонують бачити те, що тільки нам подобається. А тому стрічка новин у кожного є різною. Людина, яка бачить у YouTube рекомендовані відео, слухає рекомендованих блогерів, сіє ворожі коментарі, не бачивши іншу точку зору – все це є наслідок нав’язаного твердження, що моя позиція єдино можлива і правильна.
Правда
З цієї ситуації з’являється ще одна небезпека, яка пов’язана з правдою. Це ми бачили на прикладі фейків про коронавірус (спалення веж мобільного зв’язку 5G, поширення всесвітніх теорій змов тощо). Масове бомбардування чутками робить правду «нудною», хоч вона й надалі залишається правдою і арбітром. Натомість чутки займають її місце. Найгірший варіант ми бачили у Нових Санжарах, де люди не знали що є правдою, а що брехнею.
Технології здатні вчитися, але вони не здатні вирішити що є правдою. У них відсутні засоби та критерії в оцінці правди. Тому нашим завданням є не довіра до всього, що нам пропонують, а перевірка та критичне осмислення.
Християнин у соціальних мережах
Господь вчинив нас вільними у здатності вибирати. Здатність бути вільними залежить від нас і Божої благодаті. На основі попередніх думок, пропоную кілька порад, які не є вичерпними, але допоможуть не забувати про християнську ідентичність у соціальних мережах.
- Пам’ятати, що соціальні мережі є лише інструментом.
- Визначити для себе мету користування соціальними мережами, що допоможе уникати маніпуляцій з боку їх творців.
- Існують «онлайн-гріхи», які людина може вчинити, перебуваючи в інтернеті (див. 7 смертних гріхів у цифровому просторі).
- Дописи у соціальних мережах не відображають цілісну особу, а є стимулом для особистої зустрічі.
- Від наявних труднощів не варто втікати у соціальні мережі, а долати їх у спілкуванні та молитві. Адже так стаємо духовно сильнішими.
- Технології виносять на світло найгірші сторони суспільства. А завданням християнина є плекати мир та шукати єдності.
- Істина про Бога і людину міститься на сторінках Євангелія. Поглиблення ж своєї віри допомагає розрізняти шкідливі ідеї, які продукуються у цифровому світі.
- Довіра до Слова Божого не означає довіру до інших фактів із життя суспільства чи конкретних людей. Як християнську віру варто відрізняти від забобонів, так і будь-яку новину потрібно критично осмислювати та ставити під сумнів.
